– Як це, ти не хочеш змінити прізвище? – вигукнула моя свекруха в РАЦСі.

Як це, ти не хочеш брати прізвище нашої родини? на все приміщення ЗАГСу закричала моя свекруха.

Знаєш, Марічка взагалі не збиралася виходити заміж. Але в 19 років дізналася, що чекає дитину від свого однокласника, з яким зустрічалася вже три роки. Не бачила іншого виходу вона не хотіла, щоб її дитина росла без тата.

Хлопець був на кілька років старший за Марічку, але поводився як дитина ще й маминою «підлітком». Але відповідальності не злякався, одразу сказав: «Добре, одружимось, буду батьком». Тож почали готуватися до весілля.

Марічка б із задоволенням відзначила це тихо, але її родичі настояли на гучному святкуванні. Вона ніяк не могла зрозуміти, навіщо витрачати купу гривень на гостей, коли ці гроші можна було б витратити на придане для дитини. А її ніхто не слухав. Все вирішували без неї: замовили ресторан, вибрали сукню, гостей. Хто? Свекруха і сестра нареченого!

Коли настав час приміряти ту сукню, Марічка зовсім не хотіла туди йти. В голові малювала жахливу білу сукню із метрами фатину та стразами у цих двох смаку точно небагато. Як тільки вона відмовилася, почалися докори: «Невдячна! Егоїстка!» Але вона взагалі не переймалася, у неї й так вистачало проблем: ЗНО, іспити, підготовка до народження малюка.

У ЗАГС Марічка прийшла у простій гарній сукні стильно, мінімалістично, і зручно, до речі. Ось тут і почалися справжні емоції.

Рідні ще не знали, що Марічка вирішила залишити своє дівоче прізвище. Сашко, її майбутній чоловік, знав і був не проти. А ось свекруха, побачивши це, ледь не знепритомніла і влаштувала істерику на весь ЗАГС:
Це як так заміж виходиш, а прізвище не береш?!

Марічка тільки усміхнулась і відступила вбік. На завтра запланували весілля у селі чоловіка разом з усією його ріднею, тому нерви треба було берегти. Шлюб, до речі, тривав зовсім недовго. Сашко виявився ні до чого чоловіком і татом. Кожні вихідні просиджував перед компютером, на сімю не зважав. Коли у Марічки закінчилося терпіння, вона просто зібрала речі, забрала дитину й поїхала.

Свекрусі таке рішення, звісно, не сподобалось. А Марічка випросталася, зітхнула і нарешті дозволила собі відчути полегшення і щастя вона знову вільна!

Оцените статью
– Як це, ти не хочеш змінити прізвище? – вигукнула моя свекруха в РАЦСі.