Олена цілий день готувалася до святкування Нового року: мила підлогу, натирала вікна, ліпила вареники й викладала оселедець під шубою. Це був її перший Новий рік окремо від батьків, тільки з коханим чоловіком.
Вона вже третій місяць жила у квартирі Петра, що на Троєщині. Петро був старший на пятнадцять років, встиг побувати в шлюбі й платив аліменти, а ще міг хильнути чарчину з колегами. Та хіба то важливо, коли серце вибрало саме цю людину? Хоча, глянути збоку дивина дивною: ні обличчям не вдався, скоріше, навпаки, химерно незграбний, характер скандальний, скупість така, що аж холодом тягне, та й грошей у кишені кіт наплакав. А як і зявляться якісь гривні, то неодмінно витратить їх на себе самого. І саме в це Диво-Юдо Оленка закохалась.
Всі ці місяці Олена сподівалася, що Петро оцінить її лагідність і хазяйновитість, захоче взяти за дружину. Петро ж казав загадково: «Ще поживемо подивимось, яка ти хазяйка. А то, може, ти як моя колишня!» Яка там була та колишня для Олени залишалося таємницею; Петро щоразу зїжджав з відповіді. Олена намагалася, як могла, не сперечалася, коли Петро пяненький повертався, варила борщі, прала й прибирала, продукти купувала за свої, не щоб він не подумав, нібито вона за грошима. І новорічний стіл свій за свої гривні накрила. А ще телефоном його новим потішила, хоча сама збирала довго на обновку.
Поки Олена чаклувала на кухні, Петро теж по-своєму готувався до свята: зустрівся з друзями й добре під чаркою посидів. Повернувся, увесь при параді, й заявив: до них на Новий рік прийдуть ще люди, мовляв, друзі. Олені вони зовсім незнайомі. До опівночі лишалася година стіл накритий, свічки тремтять, а настрій вже пропав. Проте Олена терпіла, ковтаючи образу вона ж не буде, як та невідома колишня.
За півгодини до Нового року в квартиру увірвалася гучна, напідпитку компанія чоловіків і жінок. Петро тут же пожвавішав, усіх за стіл посадив, чарку налив гулянка у розпалі. Олену він гостям навіть не представив; її неначе і не помічали, мов з іншого виміру сиділи, реготали, гомоніли своє. Згодом, коли Олена подала голос: мовляв, через дві хвилини Новий рік, час би шампанського, її поглядом неначе наскрізь пройняли, ніби якась чужинка тут.
А ти хто така? простогнала вульгарно нафарбована гостя.
То сусідка моя по ліжку, гигикнув Петро, а всі інші іржали над її довірливістю.
Вони наминали страви, які готувала Олена, і водночас сипали глузуванням. Під бій курантів знущалися з Оленчиної наївності, ледь не аплодували Петрові: от молодець, знайшов собі безплатну куховарку та прачку. Петро теж не заступився, а сміявся разом із ними, наминав салати, що приготувала Олена, і наче витер об неї ноги.
Олена тихо вийшла з кімнати, зібрала речі й подалася до батьків у Дарницю. Такий страхітливий Новий рік у неї ще ніколи не снився. Мама, як вода в ложці, сказала: «Я ж тобі казала», батько відвів погляд і розчулено зітхнув, а Олена, виплакавши образу, поступово скидала рожеві окуляри.
Минув тиждень, у Петра закінчилися гривні, він зявився у батьківській квартирі Олени, мов нічого й не сталося:
А чого ти пішла? Образилась? жує жуйку, а побачивши, що Олена навіть не думає миритись, пішов ва-банк: От нормально, а? Сама у матусі з татусем відсипаєшся, а в мене в холодильнику миша повісилась! Ти мені чимось колишню нагадуєш!
Від такої наглості в Олени язик застряг у горлі. В голові тисячу разів прокручувала, як скаже йому, що думає, а тут стала і не могла знайти слів. Єдине, що змогла щось гостре і зовсім не поетичне, а потім грюкнула дверима перед його носом.
На зорі нового року для Олени почалося нове життя…
