Як свекруха залишилася без житла
Я впевнена, що зовсім не зобовязані утримувати мого діверя та його родину, а тим більше винаймати для них квартиру. Зазначу відразу: трикімнатна квартира, у якій ми мешкаємо, належить мені. Я придбала її ще до нашого шлюбу, коли стан житла був просто жахливий вхідні двері буквально стояли, притулені до стіни. Проте ціна мене влаштувала, а решту я доробляла поступово. Але зараз не про це.
Коли я познайомилась із чоловіком, уже встигла зробити ремонт у двох кімнатах і навіть обставити їх меблями. Квартира була достатньо затишною і придатною для життя.
Мій чоловік гарний, статний, але винаймав квартиру. За кілька місяців після знайомства переїхав жити до мене, а вже після весілля ми облаштували одну кімнату для дитини. Народився син, а потім і донька.
Усе йшло чудово, допоки одним холодним осіннім вечором нашу сімейну ідилію не порушила моя свекруха Ганна Іванівна. Вона приїхала з валізами, вся в сльозах:
Можна я поки залишуся у вас? Мій молодший син привів до моєї квартири дівчину. Я дуже сподіваюся, що в них усе буде добре, може, та стане йому дружиною. Я не затримаюся надовго допоможу вам із дітками, буду забирати їх зі школи, готуватиму їсти. Крім вас у мене нікого нема!
Плакала так щиро, що ми не змогли відмовити й пустили. Виділили її найбільшу кімнату. Ганна Іванівна вже була на пенсії, й як і обіцяла, доглядала за дітьми, але додому не їздила її наймолодший син Марко з новою дружиною та своїми дітьми оселилися у її однокімнатній квартирі. Всього у них було двоє дітей: один спільний, а другий від попереднього шлюбу його дружини.
Багато років тому Марко, ледве закінчивши школу, одружився з Аллою. Тоді мої свекри продали своє помешкання і на ці гроші купили собі гостинку, а Маркові двокімнатну квартиру. Згодом тесть тяжко захворів і відійшов у вічність.
У Марка з Аллою народилося двоє дітей. Однак вони розлучилися, і Марко залишив квартиру колишній дружині, а сам переселився до матері. Його екс-дружина тепер там живе з новим чоловіком і трьома дітьми.
Після розлучення Марко сказав Ганні Іванівні:
Мамо, поки поживу у тебе. Я ж тепер вільний чоловік, мрію змінити своє життя! Колись придбаю житло. Та щось не склалося вже через кілька місяців він привів до матері дивчину.
Щовихідних свекруха приводила до нашої оселі дітей Марка і з першого, і з другого шлюбу. Справжній дитячий табір у квартирі.
Через рік ми зі свекрухою відверто поговорили, що час уже їй вирішувати свої житлові питання. Ганна Іванівна знову в сльози, почала впадати в істерики.
Довелося поговорити й із Марком, щоб той звільнив материнську квартиру. Але він відмовився, каже, зарплата мінімальна у гривнях, а дітей двоє. Не може дозволити собі оренду. Що я мала робити?
Останнім часом відносини з матірю чоловіка неабияк напружилися. Додому повертатися ввечері не хочеться. Вирішила серйозно поговорити з чоловіком: хай розвяже питання з матірю, інакше подаю на розлучення.
Чоловік був у розпачі він щиро не знав, куди притулити матір, адже не викинеш на вулицю.
Я запропонувала: нехай Ганна Іванівна орендує хоч гостинку, тим більше гроші на це маємо. Але свекруха на відріз відмовилася винаймати житло: заявила, мовляв, нам слід знімати двокімнатну квартиру для Марка з сімєю, а сама повернеться додому!
Мені здалося це нахабством попередила, що якщо свекруха не вирішить питання за тиждень, винесу всі її речі на сходову клітку. Який вихід у мене ще залишається?
Не вважаю за потрібне отримувати чужу сімю, тим паче забезпечувати житлом! Кожному дорослому варто нести відповідальність за себе й свої вчинки допомагати можна, якщо дійсно є змога й потреба, але жертвувати власним спокоєм і благополуччям не можна навіть заради родини.
