Якщо будеш сперечатися, мій син викине тебе на вулицю, оголосила свекруха, забуваючи, чия це квартира.
“Соломіє, спекіть на вечерю завтра пиріг із капустою”, наказала Людмила Василівна, заходячи на кухню та сідаючи за стіл. “Так давно не їла справжньої випічки, а ви постійно готуєте якісь дивні страви.”
Соломія відвернулася від плити, де смажила котлети на вечерю. Її свекруха сиділа зі звичною невдоволеною міною, поправляючи свій улюблений бордовий светр.
“У мене алергія на капусту, Людмило Василівно”, спокійно відповіла вона, перевертаючи котлету. “Я не буду її готувати.”
“Як це не будеш?” голос свекрухи став різким. “Я прошу, а ти відмовляєш? Хто ти така, щоб мені перечити? За моїх часів невістки поважали старших!”
“Це не про повагу”, сказала Соломія, переставляючи сковороду на іншу конфорку. “Якщо приготую капусту, у мене буде алергія. Зробіть самі, якщо так хочете.”
“Сама?” Людмила Василівна підскочила зі стільця. “Я тобі не служниця! Ти господиня в домі, то й готуй те, що я кажу! А твоя алергія просто відговорка. Лінуєшся замішувати тісто!”
“Людмило Василівно, що тут до лінощів?” Соломія повернулася до неї. “Я готую щодня, прибираю, пересуваю. Але пирога з капустою не зроблю, бо фізично не можу!”
“Не можеш чи не хочеш?” свекруха наблизилася, примруживши очі. “Думаєш, що коли мій син одружився з тобою, ти можеш мною командувати? Побачимо, хто тут головний!”
У передпокої задзвеніли ключі Олег повернувся додому. Обличчя Людмили Василівни миттєво перетворилося на страждальницьке.
“Олежку, сину”, вона кинулася до нього. “Добре, що ти прийшов. Твоя дружина зовсім розкусилася! Попросила спекти пиріг, а вона мені грубить, відмовляє!”
Олег зняв куртку й кинув дружині втомлений погляд вона стояла біля плити з напруженим обличчям.
“Соломіє, що трапилося?” запитав він, вішаючи куртку в шафку. “Чому відмовляєш своїй матері?”
“У мене алергія на капусту, Олежу”, тихо сказала Соломія. “Я вже пояснила це Людмилі Василівні.”
“Алергія? Яка алергія?” Олег махнув рукою. “Мамо, не хвилюйся. Соломія завтра спек
