Веруню, ну що ти там забарилась? метушився Микола, коли вона нарешті вискочила з хати. Вони вчилися в одному класі. У школу спізнимося!
Гарячий чай мама налила, мало не обпеклася, відповіла Віра, поки вистиг. Та не спізнимося, недалеко ж! сміялася дівчина.
Микола й Віра жили сусідами через тин. Їхні батьки добре ладнали й навіть жартома казали, що дітей варто б потім одружити адже вони дружили змалку.
Микола був єдиним сином у Наталі й Олега. Мати дихати на нього не могла. Для неї він був найрозумніший, найкращий, найшанованіший і справді таким виріс. Віра ж була скромною та тихою, але майстринею: ще в старших класах вміла шити й вязати, готувати, поки мати на роботі. Багато чого переняла від неї.
Ось би Віру нашому Миколі в дружини, діловито казала Наталя чоловікові.
Так, якщо одружаться, можна й тин знести, жартував Олег. Одним двором житимемо.
У селі всім здавалося, що так і буде: одружаться Микола й Віра, адже вони завжди разом. Миколі Віра подобалася, але не до божевілля дружили міцно. Віра теж сподівалася, зітхаючи на сусіда.
Коли вони вчилися в десятому класі, до них прийшла новенька Маряна. Микола закохався з першого погляду. Темноволоса дівчина, з ямочкою на підборідді, а в очах сум.
Маряна з матірю Тетяною переїхали до села з міста. Сум у її очах зявився через загибель батька. Він рятував сусідського хлопчика на річці виштовхнув його, а сам не вибрався. Потім сказали, що в ту мить його серце не витримало.
Після похорону батька, якого кохала, Маряна не могла дивитися на того хлопчика. Не виходило з голови.
Мамо, мені так бракує тата Іноді навіть дихати важко, ніколи не називала вона його іменем.
Тетяна вирішила втекти з міста їй теж було важко, усе нагадувало про чоловіка. Здала квартиру, знайшла за оголошенням невеликий будинок у селі, купила його й поїхала з дочкою геть від усього, що нагадувало про трагедію.
Віра подружилася з Маряною, і, дізнавшись її сумну історію, щиро співчувала. Вона бачила, що Микола закохався в Маряну, але зла на них не тримала.
Час йшов. Тепер Микола зустрічався з Маряною, але його закоханість засмутила матір Наталю.
Миколо, негарно обманювати сподівання Вірки. Ви ж з дитинства разом, а тут якась заїжджа запаморочила тобі голову. Віра тобі буде доброю дружиною, а хто ця Маряна загадка. Ще й, мабуть, нічого робити не вміє, а Віра вже готова господиня.
Мамо, ти ж нічого про Маряну не знаєш! До того ж, Віра знає, я їй нічого не обіцяв. Це ти вирішила, що ми повинні одружитися.
Олег мовчав, але коли дружина накидалася на сина, все ж заступився:
Наталю, ну що ти до сина чіпляєшся? Хай сам вирішує, на кому йому одружуватися.
Сам?! Зламає собі життя з цією заїжджою, а ти говориш, ніби він тобі не рідний! Це все твоя мати тобі голову забила!
Олег уже втомився від ворожнечі між матірю й Наталею. Як тільки вона не прийняла невістку, так і триває жодна не хоче миритися. Свекруха навіть колись сказала, що онук не схожий на її сина
Після школи Михайло й Маряна вирішили одружитися. Батько говорив не поспішати, але син сердився.
Тату, залиш мене в спокої! Я все обдумав тільки з Маряною буду щасливий.
Він знав, що з матірю такі розмови заводити не варто, і зробив по-своєму. Подали заяву в ЗАГСі, через місяць тихо розписалися й повернулися вже подружжям.
Наталя влаштувала скандал:
Я не дозволю цій заїжджій переступити поріг мого дому!
Микола збирав речі й пішов жити до Тетяни. Теща зятем поладили. З батьками він не спілкувався, навіть на проводи в армію не запросив.
Мишко, я приїду до тебе на присягу, обіцяла дружина.
Вона виконала обіцянку приїхала, тим більше служив він недалеко.
Мишко, я вагітна. У нас буде дитина, прошепотіла вона.
Він був щасливий, навіть написав батьЧерез роки, коли маленький Сашко вперше сам переступив поріг будинку бабусі Наталі, вона, дивлячись у його чисті очі, зрозуміла, що помилялася, і просто обняла його, не кажучи ні слова.
