**Щоденниковий запис**
Її звали Олена, вона була його колишньою колегою. За кілька годин до святкової вечері чоловік подзвонив і сказав: “Нам треба поговорити”.
Вона звалась Маріанна, працювала з ним раніше. Перед урочистою вечерею мій чоловік набрати мій номер і вимовив ті ж самі слова: “Нам треба поговорити”.
Я стояла на кухні нашої квартири у Львові, акуратно розкладаючи серветки на столі, приготованому для свята. Сьогодні мало бути десять років, як ми з Максимом одружилися. Я хотіла, щоб усе було ідеальним: свічки, його улюблене вино, запах смаженої риби, що наповнював дім. Але за кілька годин до приходу гостей задзвонив телефон. На екрані імя чоловіка. “Наталю, нам треба поговорити”, промовив він холодним, віддаленим голосом. Серце стиснулося, ніби передчуття невблаганного. Я ще не знала, що цей дзвінок змінить моє життя, але вже відчувала усе, що ми будували роками, ось-ось розсиплеться.
Максим був моєю опорою, моєю великою любовю, тим, з ким я ділила мрії та випробування. Ми познайомилися в університеті, одружилися молодими, разом виховували доньку, Софійку. Я вірила йому сліпо, навіть коли він затримувався на роботі чи їхав у відрядження. Пишалася його успіхами він став керівником у великій компанії, його харизма відкривала будь-які двері. Але тепер, тримаючи телефон, я згадувала деталі, які ігнорувала: його відсутній погляд, короткі відповіді, дивні дзвінки, які він швидко обривав. Імя “Маріанна” спалахнуло в памяті, наче тінь, яку я не хотіла бачити.
Маріанна працювала з ним два роки тому. Я бачила її на корпоративі високу, з упевненою посмішкою, її погляд затримувався на Максимі занадто довго. Тоді я відігнала цей укол ревнощів: “Просто колега, нічого серйозного”. Максим навіть казав, що вона звільнилася та переїхала в інше місто. Але тепер, чуючи його нерішучий голос у трубці, я зрозуміла Маріанна нікуди не зникала. “Я не хотів, щоб так вийшло, Наталю” кожне слово було наче удар. Він зізнався, що вони зустрічалися вже рік, що вона повернулася до Львова, що він “загубився”. Я мовчала, відчуваючи, як земля тікає з-під ніг.
Не памятаю, як поклала трубку. Не памятаю, як вимкнула духовку чи прибрала свічки, які так радісно запалила зранку. Ду
