Заручинися через Колю
Щасливе дитинство Колі скінчилося у пять років. Одного разу батьки не прийшли забрати його з дитсадка. Усіх дітей вже розібрали, а хлопчик сидів за столом і малював себе, маму й тата. Вихователька поглядала на нього й чомусь постійно витирала щоки. Потім підійшла, схопила на руки, міцно притиснула до себе й промовила:
Щоб не сталося, ти не повинен боятися, Колюню. Тепер тобі треба бути сильним. Зрозумів мене? Зрозумів, малюку?
Я хочу до мами, відповів він.
Зараз прийдуть тітка й дядько. Ти підеш з ними, Колюню. Там буде багато інших діточок, тільки не плач.
І вона притулилася до нього своїм мокрим обличчям.
Потім його взяли за руку й повели до машини. На запитання: «Коли його повернуть мамі», йому сказали, що мама з татом далеко й сьогодні не зможуть прийти. Колю поселили у спільну кімнату з такими ж, як він, хлопцями. Але батьки не прийшли ні завтра, ні післязавтра. Хлопчик дуже переживав і плакав уночі, тому в нього піднялася температура.
Лише тітка у білому халаті серйозно поговорила з ним після одужання. Вона сказала, що його батьки тепер дуже далеко, на небі. І не можуть спуститися звідти. Але вони завжди поряд, дивляться на нього, знають про нього все, тому треба добре поводитися й не хворіти, щоб вони не засмучувалися.
Але Коля не повірив. Він дивився на небо й не бачив там нікого, крім птахів і хмар. Тоді вирішив знайти їх за будь-яку ціну.
Спочатку він старанно оглядав подвіря на прогулянках. Нарешті знайшов невелику діру за кущем. Там були вигнуті залізні прути паркану. Але пролізти міг лише наполовину. Тоді хлопчик почав рити підкоп. Повільно справа просувалася, земля була пухка, з піском. Незабаром унизу, де відстань між прутами була найбільшою, зявився прохід.
Коля проповз і опинився на волі. Що є сили кинувся геть від ненавистного притулку так, здається, називали це місце інші хлопці. Та міста він не знав і незабаром загубився. Хлопцеві треба було знайти свій дім, але всі будинки були однаковими.
І раптом він побачив на переході жінку, дуже схожу на маму. Таке саме плаття в горошок, акуратний пучок світлого волосся.
Мамо! кинувся Коля до неї.
Але вона не почула й навіть не обернулася.
Мамо! вчепився в жінку хлопчик, наздогнавши її.
Вона повернулася, присіла навпочіпки й уважно подивилася на нього.
Ні, це була не його мама.
Наталка закохалася у двадцять років і назавжди. З Дмитром вони виявилися чудовою парою. А познайомилися випадково, на літньому майданчику для танців. Хлопець підійшов до неї й, соромлячись, запросив на повільний танець. Вони легко знайшли спільну мову. І вже більше не розлучалися, пішов провожати.
Зустрічалися вони недовго, через три місяці одружилися. Жили душа в душу. Але через три роки
