Думки мішалися в голові, а в серці кипіли ревнощі й образа. За що вони так із нею? Хіба вона не любила чоловіка? Хіба була поганою дружиною та матір’ю для їхнього сина?
Але те, що сталося далі, взагалі не вкладалося ні в які рамки.
Оксана була переконана, що вони з чоловіком створені одне для одного. І те, що в шлюбі з Ігорем вони щасливо жили вже понад десять років, вважала закономірністю.
Сьогодні вона поверталася додому з відрядження, у яке поїхала два дні тому. Начальник викликав її до себе й заявив, що з проблемами у філії ніхто, крім неї, не впорається.
— Там роботи на три дні, не більше. Збирайся, Оксанко, і навіть не думай шукати відмовок. Завтра ж їдь, — сказав він, дивлячись на її зневірений вигляд.
У Оксани були свої плани, і поїздка до іншого міста їх зруйнувала. Але з начальником не посперечаєшся. Навіть не натякнеш, що в компанії завжди відряджали молодих, а вона вже відслужила своє. Після тридцяти п’яти років вона розраховувала на спокійніший графік.
— Ігорю, я їду у відрядження. На три дні. Подивись, щоб Андрійко не прогулював заняття з репетитором — останнім часом він лінується. Я ж плачу за це чималі гроші. І щоб нормально їв — не сухариками, а супом і котлетами, які залишу у холодильнику.
— Гаразд, проконтролюю, не хвилюйся, — рівнодушно буркнув він, не відриваючись від екрану телефона.
— І це все? — здивувалася Оксана. — Мій від’їзд тебе зовсім не засмутив? Відірвись, нарешті, від цього телефона!
— Ну ти ж не на місяць їдеш. Повернешся за три дні. Самі ж сказали. А ми з сином якось переживемо.
Ігор нарешті підняв очі на дружину й навіть усміхнувся.
— А чого це тебе знову відправляють? Хіба не від’їздила своє?
— Там потрібен досвідчений фахівець. Так мені начальник і сказав. Досвідчений і принциповий! — з гордістю заявила Оксана, знаючи, як її цінують на роботі.
У відрядженні вона вирішила поспішити й повернутися додому на день раніше. Це був один вільний день, який вона могла присвятити собі.
Потяг уже наближався до рідного міста. Вона була у гарному настрої. Уявляла, як увійде у порожню квартиру, з насолодою прийме ванну з піною, зробить маски для обличчя, трохи поспить. А потім зустріне Андрійка зі школи, приготує смачну вечерю, допоможе з уроками. Навіть не попередила чоловіка про повернення — нехай буде сюрприз.
Згадуючи, як вони з Ігорем познайомилися й одружилися, вона зайшла до магазину, купила пляшку вина та його улюблений торт. Сьогодні буде романтичний вечір. А то останнім часом вони якось віддалилися один від одного — вона в роботі, він у телефоні.
Відчинивши двері, Оксана не відразу зрозуміла, що в квартирі хтось є. Побачивши чужі жіночі черевики, вона завмерла. Потім побачила легку шубку у шафі. Від неї смерділо дешевими духами.
Може, це не від парфумів їй стало погано, а від усвідомлення, що зараз станеться щось жахливе.
Вона зібралася. Треба тримати себе в руках, щоб не виглядати жалко перед чоловіком-зрадником та чужою жінкою.
Зі спальні чулися сміх і шепіт. Вона шукала, чим би вдарити обох.
— Боже, як я дожила до такого? Чому не помічала, що Ігор віддалився?
Оксана говорила сама з собою, намагаючись заспокоїтися. Та знаючи свій гострий характер, боялася, що може вдарити когось із них.
Нарешті, вона не витримала й рушила до спальні.
По дорозі зачепилася за шнур торшера, який впав із гуркотом.
Двері відчинилися, і перед нею з’явилася…
— Мар’яна?! — скрикнула вона. — Ти?! Боже! Як я могла не впізнати ці жахливі духи! — Оксана зареготала, побачивши в суперниці свою колишню подругу.
— Оксанко? А ти чого тут… Я думала, ти у відрядженні.
— Чоловік теж не очікував мого повернення? Дорогий, виходь! Чого ховаєшся?
— Оксанко, ти не так усе зрозуміла, — залепетотала Мар’яна.
— Це він має мені пояснювати! Ігорю, виходь!
— Там не Ігор… — вимовила Мар’яна.
Оксана на мить повірила, що це помилка. Може, все ще можна врятувати?
— Хто там?! — скрикнула вона.
— Там Олег… — опустила очі Мар’яна.
Олег — рідний брат Ігоря. Оксана увірвалася до спальні.
Так, це був він. Сидів на ліжку, уже одягнений, і дивився у вікно.
— Олеже, що це? Ти з глузду з’їхав? Тут скоро Андрійко прийде зі школи, а ти тут богівню влаштував?
Вони сиділи на кухні. Оксана вимагала пояснень.
— Ми познайомилися з Мар’яною у Ігоря на день народження, — розповідав Олег. — Потім ми випадково зустрілися в місті… Я посварився з Катериною, вона знову докоряла мені, що мало заробляю. Я захотів помститися…
— І що, не знайшов кращого місця, ніж наша квартира? — злісно спитаІ Оксана, глянувши в очі братові чоловіка, зрозуміла, що тепер їй доведеться не тільки зберігати таємницю, але й навчитися довіряти своїй родині знову.
