Ой, слухай, я розповім тобі цю історію, тільки так, як би ми сиділи за чашкою кави в Києві.
У домі Якого та Олени велика радість. Сьогодні весілля їхнього єдиного сина Андрія, одружується він на своїй коханій дівчині Соломії. Андрій не міг заснути всю ніч, постійно дивився на годинник, боячись запізнитися або щось пропустити. Хвилювався, адже це його перший шлюб.
«Цього дня я чекав так довго Нарешті назву жінкою свою Соломійку. Моєю коханою дружиною. Ми будемо щасливі, вона ж мене любить», думав наречений.
Соломія прокинулася в гарному настрої. Сьогодні найважливіший день у її житті весілля з Андрієм.
«Певно, він теж не спить і хвилюється», з усмішкою думала вона про свого майбутнього чоловіка.
«Сьогодні ми станемо одними. Будемо разом засинати й прокидатися. Наша любов перемогла. Попереду тільки щастя».
Соломія раділа, але життя не дорога через поле, і на шляху чекають і радість, і смуток, і важкі випробування. Найголовніше пройти їх, не втративши близьких.
Спочатку батьки з обох сторін не дуже схвалювали вибір дітей. Кожен вірив, що його доньці потрібен винятковий чоловік, а синові ідеальна дружина. Але молоді не слухали нікого. Вони були щасливі разом, і ніхто не міг цьому завадити.
Весілля пройшло чудово. Наречена сяяла, наречений був гідний її. Почалося їхнє спільне життя. Андрій і Соломія мріяли про дітей, про великий будинок.
«Першою у нас народиться донька», наполегливо говорила Соломія. «Куплю їй гарні сукні, буду вдягати, як ляльку».
Але згодом згодилися: хто б не зявився на світ першим буде їхньою радістю.
Минув рік, а Соломія досі не вагітніла. Обоє чекали, вона навіть плакала в подушку, боячись, що дітей у них не буде.
Та через півтора року довгоочікувана звістка.
«Андрію, у нас буде дитина!» радісно скрикнула вона, повертаючись із лікарні.
Раділи всі: майбутні батьки, дідусі й бабусі. У призначений час народився син Івасик.
«Я ж казав, що буде син!» з гордістю повідомив Андрій.
З пологового будинку Соломію з Івасиком зустрічала вся родина. Дарунків було стільки, що ледве помістили. Всі милися над малюком.
Жили молоді у батьків Соломії у їхній трикімнатній квартирі місця вистачало.
Але згодом Олена, мати Соломії, почала помічати: її Яків все частіше хмурився, особливо коли дивився на внука.
«Явсе, подив
