Залиште її в поліклініці, наставляли рідня.
Навіщо ти її, взагалі, забирала? розлючувався чоловік, киваючи на крихітну новонароджену донечку. Тобі ж ясно сказали діагноз!
Як так можна? Ти розумієш, у що втягуєшся?
Дівчинка, хоч і мала, вже розмірковувала, хоч і навпаки її думали лише інші: і коханий Сашко, і вся родина.
Навіть її мама Надія, бабусяЛеночка так назвала малюку голосила:
Ну, навіщо, Олечко? Ще одного народиш! А це яка травма! Візьми ношу на себе, щоб не падати під час ходіння, дочка!
Бо казали, що вона довго не витримає!
Так і сказали. Пропонували залишити малятко в поліклініці цілком логічно, адже не всі батьки здатні впоратися з такою шоковою новиною. Якщо іноді матері залишають і здорових дітей, то хворих то вже зовсім інша справа.
Крихітка навіть не плакала: у неї синенькі губи і чорнуваті кінчики пальців у медичній практиці це називається акроціаноз.
У дитини діагностували вроджену аномалію серця середньої тяжкості дефект міжшлуночкової перегородки: жити можна, та нелегко. Сам лікар так і сказав. А от Олеся захотіла взяти малятко додому: у будьякому питанні, що стосується дитини, остаточне слово завжди за мамою.
Тоді і почалося.
«Люблячий» чоловік зразу ж відмовився, коли зрозумів, що Олеся не планує відмовитися від донечки. Наостанок він вигукнув, що якщо жінка передумає, можливо, і він повернеться. І якщо вона ще хоче будувати з ним спільне життя, то треба поспішати. Оце й була їхня «сильна» любов.
Олеся не звинувала чоловіка: не кожен готовий пожертвувати собою, а в даній ситуації саме це треба було зробити.
Чоловік все ж приїхав за Олею і малятком, лише без букетів і куль що тут святкувати?
Бабусі з обох боків одразу заявили свою позицію: залишайте в поліклініці цей «мартинік» нам не потрібен.
І ви ще будете стверджувати, що чужих дітей не буває?
Дівчина намагалася зрозуміти точку зору рідних і чоловіка, та у неї не виходило: хоча б крихітний букетик принести можна було? Ніхто не підтримав молоду маму! Окрім одного вірного школярського друга, закоханого у Олю з дитинства, Миколи Коростилова.
Вони останнім часом рідко спілкувалися Сашко був проти:
Дружби між представниками різних статей не буває, не вішай мені лапшу на вуха! Ніколи не повірю, що у вас щось було!
І Микола, і Оля смирилися. Але Оля часто згадувала свого другана веселого хлопця з простого селянського сімейства, якому мамі Надії не вдавалось полюбитися.
А ось Олександр інша справа! Чудова парубок, а не той «шалений» після коледжу, що працює на заводі!
Тоді ракети щось бродять, а в усіх кутках впроваджують ІТтехнології.
Микола працював оператором на заводі керував механізмами і був цим дуже задоволений.
Знаєш, Ольгунь, так він називав її, що дуже дратувало маму Надію «фу, село!» а мені підняли зарплату! Можливо, мама дозволить тобі вийти за мене?
Наївний закоханий кавалер сподівався, що якщо мама «дасть», то симпатична Олечка стане його дружиною: адже вони давно дружать!
А те, що дружба з часом перетвориться у кохання, Михайло не сумнівався.
Проте вона вже закохана в Сашка привабливого інтелігентного хлопця з хорошої родини, якого схвалила мама.
Оце я розумію не соромно показувати подругам! Не то, що твій «красень» простий, як три копійки!
Олечці було незрозуміло, навіщо свого «вибранця» показувати якимось подругам: то її, то мамин, але їй приємно, що «людна» жінка схвалила її вибір. Інакше були б проблеми владна бабуся любила добиватися свого, тиснула і штовхала вперед.
В принципі, їй це вдавалося окрім останнього випадку, коли донечка пішла проти волі матері і не підписала відмову.
Як ти посміла ослушатися, дурненька? З цієї пори у мене немає донечки! І не смій підходити зі своїм «крисеням»!
У результаті Олеся, привезена з поліклініки, опинилася в ролі Каті Тихомирової з фільму про Київ і сльози. Єдина різниця у Оліної Леньки виявили серйозну патологію, а швидко викинутись із поганого реальності в хорошу, як у фільмі, не вдавалось.
Отже, Олеся була гірше, ніж Ката. Коли Олеся погоджувалась, вона не думала, що одразу відвернуться всі: і чоловік, і обидві мами, і навіть батько уже не був і решта родичів.
І, чомусь, вся родина підхопила маму Надію:
Ти що, повністю зійшла з розуму? Все життя хочеш каверзити? Віднеси її назад, поки вона не звикла! І Сашко одразу повернеться!
У захваті від чоловіка була не лише мама, а й решта.
Але Олечка, у стані шоку від зради рідних і коханого, не хотіла, щоб Сашко повертався. Хоч вона ще кохала чоловіка, у ній вже розпочався процес руйнування цієї любові.
Була ясно, що жити рука в руку і розійтись в один день вже не вдасться за цей час так багато змінилося, навіть страшенно.
Чоловік у той же день уїхав, привізши їх додому: квартира була Олі, речі він заберете пізніше.
Олечка залишилася одна з горем і хворою Ленькою: так вона не уявляла своє майбутнє і рожеву дитячу кімнату!
Сашко сам наклеїв шпалери: «У моєї донечки буде все найкраще!»
Тепер рожеві стіни, красиві білі меблі все, а майбутнє Леньки залишалося туманним. Чи буде воно у її дочки?
Сльози не лились лише емоції. Оля тоді подзвонила вірному Миколі, з яким звязок майже розірвався: «Що сталося, брате!» і чоловік був проти.
Усе це розповіла розчарована дівчина новому кавалеру. Але молодий чоловік, розуміючи абсурдність, не зміг сховати радість!
Бо до залу очікування, де він провів кілька останніх років, наближався поїзд Михайло, нарешті, добрав своє щастя!
У квартирі відразу почалася «движуха»: дівчина була заспокійна, запивана чаєм з молоком так треба! Молодий хлопець побіг у магазин і купив усе потрібне для немовляти як Микола назвав Леньку, вже було закуплене.
Кроватка пересунута в іншу кімнату Ольгуня має спати поруч! На відстані витягнутої руки! І не сперечайся!
А дівчина й не сперечалась раптом навалилася неймовірна втома: так буває, коли після сильного нервового напруження людина «випадає» і приходить до тями так, перша красуня Оля Борисова поволі приходила в себе.
Вона просто впала, ні про що не думаючи адже вірний і надійний Микола був поруч: «Не хвилюйся, Ольгунь я за неї подивлюсь!» І, головне, подивився.
Коли вона прокинулась, памперс у донечки вже змінений, на кухні кипить бульйон, Микола дрімає поруч зі сплячою Ленькою Оля спить на іншій стороні ліжка.
Пробуджену дівчину охопило дивне спокій і впевненість, що все буде добре: вони точно виправляться. І вони втроє так! почали поступово вибиратись з клопотів.
Микола приходив щодня, допомагав і фізично, і грошима: лікування дочки виявилось дорогим.
Щоб Ольгуне було легше доглядати за малятком, найняли няню, яка приходила на кілька годин щодня.
Вечорами молодий хлопець гуляв з дівчатком і допомагав її купатися: сама Олечка б не справилась. Ні чоловік, ні мама не дзвонили.
Через півтора місяця за речами приїхав Сашко:
Я ж і так знав, що ти за мною стоїш і можливо, це не мій випадок у нашій родині дефектів не було! А матері моїй не смій дзвонити! І на аліменти не розраховуй!
Вона вже не сподівалась, і давно, і не лише на аліменти.
Тоді Михайло акуратно відштовхнув крикливого інтелігентного хлопця з хорошої сімї за двері:
Вали звідси, програмісте!
Програміст відтік, а Олечка подала на розлучення. Однак уникнути виплати аліментів батькові не вдалось.
Час минав, лікування донечки приносило плоди вона поступово червоніла. Але радикальне поліпшення мало настати після операції: дату вже призначили.
Весь час вірний Микола був поруч. Настав момент, коли Оля попросила його залишитися. Не через подяку, а тому, що відчула, що він потрібен їй не лише як помічник.
Незабаром Леньку прооперували: післяопераційний період пройшов без ускладнень. Після того реабілітація та звикання до здорового життя.
Коли дівчинка пішла, все вже було відносно добре: будемо спостерігати, а причини для хвилювань, дорогі батьки, вже немає! Так, вони, звичайно, одружилися, і Микола удочерив Леньку.
Фізичну навантаження поки що обмежували, та Ленька росла спокійно і не скакала то туди, то сюди. Тому проблем майже не виникало.
Коли донечка пішла до школи, її відправили у студію фольклору: у неї чудово виходили українські народні пісні виявився абсолютний слух.
До того часу у мами Олі вже був свій блог: його дівчина завела за підбурювання Миколи люблячого та незамінного!
Ти ж, Ольгунь, у мене умница! Тому просто фоткай Леньку, підписуй цікавіше і викладай регулярно!
І вона стала це робити. Виявилося, що людям це дуже цікаво: просте життя дитини, що одужала після тяжкої хвороби, її захоплення і радості.
Голубі губи, які заповнили інтернет, вже набридли. І ось підросла Ленька стала перемагати у конкурсах. Тож Оля вже викладала не лише фото донечки, а й записи її пісень. Кількість підписників зростала геометрично.
З мамою стосунки були прохолодними: вона так і не вибачила донечці непослух. А внука її не цікавило ні хворе, ні здорове: тому «возюкайся сама!»
Перша зателефонувала колишня свекруха це сталося після перемоги у черговому конкурсі:
Олечко, як же дівчина схожа на мого Сашка просто одне обличчя! Ми з ним просто здивувалися!
А «співає» як! А Сашка у мене один: ні дружини, ні дітей. Може, зустрінемось колись?
Потім трубку підняв колишній чоловік:
Вибач, я тоді перегрівся. Але зараз бачу, що був неправий! Може, підемо кудись ти, я і Ленька? Я ж можу спілкуватись зі своєю донечкою!
Звичайно, можеш, Сашку! Але треба, щоб і твоя донечка теж захотіла!
А куди ми можемо йти, Саша? До того ж треба спитати Лену чи хоче вона зустрітись з чужим дядьком.
Я поговорю з нею і передзвоню.
Тринадцятирічна Ліна, знаючи про наявність у неї двох батьків, не захотіла:
Навіщо? Я його взагалі не знаю, мамо! І про що ми будемо з ним говорити?
Тому, вибачте, люди дорогі: «фіг вам», а не «дiвчина»! Як у кіно: «отворина від бублика отримаєш, а не Шарапова!»
Наступного дня несподіваноІ хоча буря вже пройшла, у їхньому домі залишився теплий аромат кави, що нагадував, як важливі навіть найменші радості, коли серце віднайде спокій.
