Залишайся з дитиною. Я піду на весілля брата сама.
Мій чоловік повернувся вчора з роботи якийсь не свій. Я відразу помітила, що він мовчазний.
Я запитала про весілля, а він одразу відвів очі. Сказав, що поїде на весілля сам…
А я? здивовано перепитала я.
І тоді чоловік відповів: Дорога, у січні я отримав порожню зарплату. Тож, мабуть, доведеться їхати самому. Ти побудь із донькою. Нічого страшного не станеться. Я усього на три дні, треба зупинитись у готелі, чимось харчуватись. І, звісно, подарунок молодятам купити.
Ми були молодою родиною. Жили у невеличкій однокімнатній квартирі, яку нам віддали у користування свекри. Я була у декретній відпустці, нашій донечці щойно виповнилося два роки. На роботу не поспішала лишити Марієчку не було на кого. За те, що квартиру нам виділили, ми казали: «Спасибі і на тому».
Моя мама звикла дбати лише про себе, підробляла додатково. Відразу попередила: якщо це крайня потреба і я влаштуюся на роботу, вона допоможе, але вдовольняти мої забаганки щодо походів у салон чи купівлі сукні не буде. Тоді залишати внучку на маму годі було й мріяти.
Я знаю мамин характер її свої справи найголовніші. До речі, кожного літа вона впевнено відлітає відпочивати за кордон, а всі вихідні проводить у салонах краси та масажних кабінетах.
У нашій сімї не було надзвичайних обставин. Покільки чоловік вдома, я мала трохи часу для себе: піти у справах чи зустрітися з подругами. Щоправда, й те нечасто чоловік не схвалював таких виходів, а коли й погоджувався, то ненадовго.
Аж ось отримали запрошення на весілля.
Молодший брат чоловіка вирішив одружитися. Три дні треба було їхати в інше місто. Я попросила маму залишитися з Марієчкою весілля ж не щодня! Усього три дні. Тим паче, доня спокійна, не вередлива.
Мама довго відмовлялась, а потім, зітхнувши, взяла три дні відпустки. Я була так рада! Два роки вдома з дитиною мрію хоч трохи перепочити
Але мрії розбилися об заяву чоловіка.
Адже для мене це було щось значуще. Майже рік я не залишала дитину, не виїжджала з дому. А тут зясовується, що ніхто не бажає допомогти. Тоді як чоловік часто їздив на корпоративи й відрядження.
Звісно, брата його я знала поверхнево. З нареченою знайома тільки по світлинах.
Було боляче. Однак чоловік не брав мої почуття до уваги. Його мовляв, усе в порядку.
І що, дорога? Мама ж твоя не особливо прагне брати нашу доньку. Хай вона трохи відпочине ці дні, а ти посидиш. Навіщо когось змушувати? Якщо їй не хочеться не треба. Ти й мою родину не дуже знаєш. Для чого ця поїздка? Твоя справа бути вдома з дитиною. Я поїду, повернусь.
І от приїзд скасували. Чому чоловік вирішує за мене, що мені робити?
Як гадаєте, хто має рацію?
На мою думку, і мати цієї дівчини, і чоловік повелися негарно. Звичайно, бабуся не зобовязана сидіти з онукою, але могла б подумати про свою доньку. А чоловік її зовсім не розуміє. Вона ж стільки сил віддала їхній дитині. Їй також час відпочити.
Якщо любить має зрозуміти.
Доля тієї дівчини сумна. Вона повністю залежить від чоловіка, допомоги немає.
Цікаво почути думки інших. Хотілося б, щоб дівчина змогла вирішити це питання й озвучити свою позицію чоловікові.
Любі дівчата, не забувайте, що ми живемо у вільній країні! Висловлюйте свої думки нічого страшного не станеться. Чоловік не подасть на розлучення тільки через те, що ви скажете свою умову. А якщо й так, значить його почуття не справжні. Треба цінувати себе і дарувати радість іншим.
