Мамо, не їдь
Після вечері Мама сіла поряд і обняла семирічнего Олежка за плечі. Він напружився. Востаннє, коли так було, мама сказала, що поїде у відрядження на кілька днів, а Олежко побуде у її подруги тіті Олени. Все б нічого, та в тіті Олени була дочка Марійка, жахливо зла й гордовита. Вона постійно ябедничала на нього, звала “малюком”.
— Ти знову у відрядження їдеш? Я не хочу до тіті Олени. Там Марійка зла, — заявив Олежко, піднявши на маму очі.
Матір усміхнулася й ніжно провела рукою по його коротко стриженим волоссям. Хлопчик набрався сміливості.
— Мам, будь ласка, візьми мене з собою! — почав благати він.
— Не можу. Я цілими днями буду зайнята. Що ти там робитимеш сам? — Вона схвильовано пройшлася по кімнаті.
— Ти ж сама казала, що я вже великий. Я не хочу до тіті Олени з Марійкою. Можна я побуду сам?
— Годі нявкати! — різко обізвалася мама. — Ти занадто малий, щоб жити один. А раптом щось станеться? Якщо не хочеш до тіті Олени, відвезу тебе до бабусі.
— До Полтави? — зраді— Ні, відвезу тебе до іншої бабусі, мами твого батька.
