Колишня весна запам’яталася дощем, що стелився по місту, ніби сіра завіса. На вулицях Києва з ранку до вечора моросило, перетворюючи асфальт на дзеркало.
Ярослав Гончар крутив кермо вже півтори години, відтягуючи момент перед від’їздом. Біля вечора дороги заповнилися машинами, доводилося стояти в чергах на світлофорах. Повертатися додому не хотілося, а на вокзал було ще рано.
Він припаркувався біля тротуару й вимкнув двірники. Дрібні краплі вкрили лобове скло, за яким меркло, ніби за аквареллю, зображення міста.
Тиждень пройшов у спогадах про те, як від нього пішла Мар’яна. І досі болить. Якби залишився вдома, знову б напився, як усі ці дні. Без вина не засиналося.
Вони прожили з Мар’яною разом рік, а до того два місяці зустрічалися. Спочатку було добре, навіть дуже. Він уже планував, що влітку поїдуть на море, і там, на березі, зробить їй пропозицію. Та в останні місяці вони все частіше сварилися. Мар’яна причепилася до кожної дрібниці, завжди була незадоволена.
Перед тим, як піти, вони посварилися через його подарунок на 8 березня. Букет голландських тюльпанів і сумочка, про яку вона давно мріяла, здалися їй нікчемними.
— Ти ж сама її хотіла! — обурився Ярослав. — І вона, до речі, недешева.
— Я знала, що ти її подаруєш. Думала, ще щось додаси, зробиш сюрприз. Подарунок має бути несподіваним.
— Вибач, треба було натякнути.
— А сам не міг здогадатися?
І Мар’яну знову понесло. Казала, що він не може задовольнити жінку, мало заробляє. Олег подарував Софійці шубу, а Данило купив своїй дівчині каблучку з діамантом.
— Олег заробляє нечесно, на межі закону.
— Ну і що? Зате у неї і шуба нова, і на курорти їздять. А ти занадто «правильний», тому й сидимо в бідності.
— Не перебільшуй. Ми не бідні. Я хотів подарувати каблучку, але пізніше. Навіщо тобі шуба навесні? Та й він її купив на розпродажі, заощадив.
— Ти прикидаєшся чи справді не розумієш? — Голос Мар’яни дзвенів, як скло на вітрі.
У цих сварках була причина, Ярослав відчував її, але не хотів вірити. Раніше вони теж сварилися, але вночі мирилися. Але тієї ночі Мар’яна відвернулася, відштовхнула його, коли він намагався обійняти її.
Вранці вона мовчала. Він телефонував цілий день, але вона не брала слухавку, а потім взагалі вимкнула телефон. Ярослав ледве дочекався вечора. По дорозі додому купив квітів, але, увійшовши до квартири, знайшов лише записку.
Мар’яна писала, що їй усе набридло, що вона втомиласяВони знайшли щастя в дощовий вечір, коли здавалося, що все втрачено.
