Моя мама померла, коли мені було всього вісім років. Тато часто заливав тугу горілкою, удома неодноразово бувало, що їсти не було чого. Я вимушений був просити у школі, погано вчився, погано одягався, і це невдовзі привернуло увагу шкільних педагогів.
Інспектори служби у справах дітей кілька разів приходили додому, і одразу ж батькові поставили суворі умови, невиконання яких могло позбавити його батьківських прав. На щастя, татусь усвідомив свою відповідальність, кинув пити, і наступні перевірки проходили спокійно.
Через деякий час тато сказав, що хоче познайомити мене з однією жінкою. Ми пішли в гості до тітки Марії. Я з неохотою знайомився з нею, адже спогади про маму були ще дуже гострі, і рішення тата спілкуватися з тіткою Марією мені не подобалося.
Однак після перших слів я відчув щирість і тепло її душі. Я миттєво потоваришував із її сином, що був на рік старший за мене, і ми разом почали ходити на легку атлетику. Тато радів, що я ладнаю із його обраницею. Минає місяць, ми вже переїжджаємо до тітки Марії, а нашу квартиру здаємо, щоб мати ще трохи гривень для бюджету.
Але тато не встиг одружитись із тіткою Марією, його збив автомобіль, за кермом якого був пяний чоловік. Офіційно я не був сімєю для тітки Марії і мене забрали до дитячого будинку. Коли я поїжджав, тітка Марія пообіцяла, що як тільки зможе одразу забере мене до себе.
Вона дотримала слова, і через два місяці я повернувся до її оселі. Цього часу в інтернаті мені було більш ніж достатньо, щоб відчути всю безсердечність тамтешньої атмосфери. Я був щиро вдячний тітці Марії за те, що вона мене не покинула й стала справжньою другою мамою. Вона чудова жінка, а її син став для мене справжнім братом.
Сьогодні ми вже дорослі, у кожного свої родини, але мама Марія й дотепер найближча людина для мене й мого брата. Вона стала двічі свекрухою, але ніколи не сварилася із своїми новими дітьми, і жодного разу не чула від нас слова «свекруха». І мій чоловік, і дружина мого брата називають її «Мамою Марією» за її доброту й розуміння. Кожного разу, коли Марія це чує, в її очах зявляється щира радість.
