Живу з чоловіком, який стверджує, що гроші це «низька енергія».
Ми разом майже два роки, і ще три місяці тому все у нас було звичайно. Він працював, допомагав, дотримувався певного ритму життя. Але одного дня повернувся додому й сказав, що пережив «духовне пробудження» і його робота вже не відповідає його справжньому призначенню. Уже наступного тижня він звільнився.
Я його підтримав, коли почалося це все. Сказав, що йому треба час, щоб знайти себе, бо втомився бути «гвинтиком у системі» й хоче жити «на свідомості». Я ходив на роботу, як і раніше: вставав рано, поспіхом ішов у офіс, повертався знесилений. Він залишався вдома медитував, дивився «духовні» відео, палив полин. Казав, що «зцілюється».
Минуло два тижні, а він так нічого й не зробив, навіть за квартиру грошей не дав. Коли я запитав його, він відповів не переймайся, мовляв, Всесвіт завжди потурбується. Цим його «Всесвітом» виявився я. Почав оплачувати продукти, комунальні, транспорт усе на себе. Він їв, жив у квартирі, користувався інтернетом, водою, світлом, але запевняв, що в рахунки не вірить, бо це життя у страху.
Одного вечора я після важкого робочого дня застав його лежачим слухає аудіо про «достаток». Кажу, нам треба поговорити про гроші. А він: мовляв, у тебе «режим бідності», стресом ти притягуєш погані енергії треба відпустити контроль. Мене це зачепило. Сказав йому, що це не контроль, а відповідальність. Він шкодував мене й казав, що я ще не «прокинувся».
Обіцяв, що незабаром почне заробляти своїми знаннями: консультуватиме людей або ще щось вигадуватиме. Минали дні, а нічого не змінювалося, лише почав виправляти в мені все як говорю, мислю, реагую. Якщо я скаржився, що втомився казав, у мене низькі вібрації. Якщо поганий настрій «емоційний блок».
Був момент, який мене справді вразив. Приніс із магазину тяжкі сумки, поклав їх на стіл і попросив допомогти розкласти продукти. Він відказав, що перебуває у глибокій медитації та не може перервати «енергетичний процес». Я промовчав. Поки все розкладав, думав, що поруч не партнер, а дорослий, який навідріз відмовляється брати відповідальність за власне життя.
Днями попросив його знайти бодай якусь роботу. Він відповів, що не буде знову «підкорятися системі», яка його руйнує, лише щоб платити рахунки. Що я повинен розуміти й підтримувати його як «свідомий партнер». Я сказав, що підтримка це одне, а утримувати людину, яка нічого не робить зовсім інше. Він образився. Сказав, що не вірю в нього.
Зараз я досі працюю, оплачую все й не можу зрозуміти, коли це від стосунків з хлопцем перейшов до того, що спонсорую духовне стажування в себе вдома. Не знаю, я для нього партнер чи духовний меценат. Знаю тільки, що втомився і хоч запалюй хоч полин, а рахунки самі себе не оплатять.
Що мені робити?
