Я живу разом зі своєю мамою. Моїй мамі вже 86 років.
Так склалося, що я не вийшла заміж і не маю дітей. Дивно як інколи розгортається життя Мені вже 57. Нещодавно святкувала день народження. Відзначили його удвох я та моя мама, бо більше запросити нам нема кого. Немає у мене друзів, а в нас з мамою інших родичів теж не залишилося.
Ми завжди підтримуємо одна одну. Мама, хоч і має поважний вік 86 років, тримається бадьоро! З кожним роком їй все важче зі здоровям, але вона не здається, навіть сама виходить гуляти на двір.
Я вже на пенсії, проте продовжую підробляти, адже на наші пенсії важко прожити по-людськи. Але я не нарікаю, а тішуся, що маю поруч найдорожчу матусю. Адже є й ті, у кого немає ні квартири, ні рідних, ні грошей.
Ми з мамою живемо скромно, та в спокої. Ввечері пємо чай, вяжемо, дивимось улюблені фільми й серіали. На вихідних печу пиріжки і запрошую сусідів у гості. Вони розповідають про свої сімї. Радію щастю інших людей і щиро прошу Бога, щоби нас із мамою оминали всі біди.
Так минає наше життя. Я дуже хочу, щоб такі спокійні дні тривали якнайдовше для нас із мамою Адже найдорожче це ділити прості радощі життя з тими, кого любиш, і цінувати кожну мить разом.
