Щоденник:
Я довідався про зраду дружини від її брата
Олеся мчала крізь жваві вулиці Львова до другої квартири, стискаючи кермо аж до болю в пальцях. Серце билося від люті: сусіди знову скаржилися на брата чоловіка, який перетворив її спадщину на притон. Але те, що вона побачила, увійшовши всередину, стало справжнім ударом. Брат чоловіка розкрив їй жахливу правду про невірність партнера, і тепер її світ розпадався на шматки. Олеся стояла перед вибором, що роздирав її душа: пробачити зраду чи почати життя з чистого аркуша.
— Олю, та це ж мій брат, йому нема де жити, — умовляв її чоловік Ігор, коли все починалося. — З Наталею він розлучився, куди йому йти?
— Не хочу впускати Володю у бабусину квартиру, — невпевнено заперечила Олеся.
— Він нічого не зіпсує, — наполягав Ігор. — Не до батьків же йому повертатися?
— А чому ні? — вхопилася вона за цю думку.
— Чоловікові сорок п’ять, соромно з батьками жити, та й особисте життя у нього є, — Ігор благально подивився на дружину.
— Гаразд, нехай живе, але якщо сусіди скаржитимуться — виганяю! — здалася Олеся після довгої паузи.
— Усе буде добре! — радісно скрикнув Ігор, потираючи руки.
У Ігоря були свої плани на квартиру. Він збирався під виглядом «допомоги братові» використовувати її для побачень з коханкою, про яку його тридцятичотирирічна дружина навіть не здогадувалася.
— Зараз же відвезу Володю, порадую! — вигукнув Ігор, смикнув ключі і вилетів з дому.
— Так поспішає, ніби сам там оселяється, — усміхнулася Олеся і зайнялася справами.
Ігор повернувся лише через три години. Олеся, побачивши світло фар, вибігла у двір.
— Де ти так довго був? Вже збиралася шукати! — напівжартома сказала вона.
— Показував Володі квартиру, — ухилився Ігор, приховуючи справжню причину.
— Слухай, а він хоча б за світло і воду платитиме? — раптом спитала Олеся.
Ігор завагався, його погляд став метушливим. Він не обговорював це з братом.
— Знаєш, якось незручно брати гроші з рідного брата, особливо зараз, коли у нього все так погано, — сказав він з докором. — За квартиру таки ми платимо, він багато не витратить.
Олеся, піддавшись на умовляння, погодилася, що брати гроші з родича — недоречно. Але ледве Володя заселився, як квартира перетворилася на хаос. День і ніч там лунала музика, збиралися галасливі компанії, приходили різні жінки, лунали крики й сварки. Сусіди почали викликати дільничного, але той лише виписував штрафи, не маючи сили втихомирити мешканця.
Володя поскаржився братові.
— Сусіди замучили, — сказав він. — Ми поводимося тихо, а вони поліцію викликають. Щось зроби, бо якщо мене виженуть, тобі теж сюди ходу не буде, — пожартував він.
— Я все владнаю, але ти припини галасувати, — відповів Ігор. — Якщо Оля дізнається, нам кінець!
— Більше не буду, — пообіцяв Володя, але тієї ж ночі сусіди знову викликали поліцію.
Одна з сусідок, не витримавши, з’ясувала, кому належить квартира, і знайшла Олесю в соцмережах. Вона запитала, чи знає господиня про події і візити дільничного. Відповідь Олесі шокувала сусідів: вона не здогадувалася.
Через годину Олеся увірвалася до квартири, палаючи від люті.
— Привіт! — усміхнувся Володя, відчиняючи двері.
— Володю, на тебе скаржаться сусіди! — випалила вона. — Вимагаю, щоб ти виїжджав!
— Виїжджав? — здивувався він. — Пробач, але ти не виправдала довіри!
— Це ти не виправдав довіри! — різко відповіла Олеся. — Геть звідси!
— О, так? Тоді послухай дещо про свого чоловіка! — з єхидством кинув Володя.
— Що ти везеш? — вона замерла, дивлячись йому в очі.
— Не лише я тут порушую спокій, — хмикнув Володя. — Твій Ігор теж молодець.
— У чому річ? — її голос здригнувся.
— Він приводить сюди свою коханку, — вистромив Володя. — Вже три місяці! А ти, невістко, навіть не в курсі!
Новина вдарила, як блискавка. Олеся відчула, як земля тікає з-під ніг.
— Геть звідси! — крикнула вона, показуючи на двері.
— А з чоловіком що робитимеш? — усміхнувся Володя.
— Не твоє діло! — гаркнула вона. — Провалюй!
Володя, посміхаючись, почав збирати речі й через двадцять хвилин зник. Олеся залишилася сама в розгромленій квартирі. Увійшовши всередину, вона не впізнала бабусіного дому: від затишку не лишилося й сліду. Брудні стіни, розкидані речі, запах тютюну — усе кричало про обман. Вона розчинила вікна, намагаючись вигнати дух зради.
Дома її чекала важка розмова з Ігорем. Спочатку він усе заперечував, але, притиснутий до стіни, зламався і почав благати про прощення. Олеся слухала його виправдання, але в душі вже всеВона глибоко зітхнула, стиснула кулаки і вирішила, що тепер її шлях — лише вперед, без компромісів із власною гідністю.
