Ось історія, переказана з українським колоритом:
Оксана не знаходила собі місця — ходила по хаті, як зацькована звірюка. Її тривожила поведінка чоловіка. Останніми днями Дмитро став неймовірно уважним: прибирав, готував смачні вечері, ніс квіти. Усі ці ознаки турботи викликали підозру. “Він у чомусь провинився”, — думала Оксана, підійшовши до вікна. Випадково глянула вниз — і серце стиснулося. Вона різко відскочила. “Невже він здатний на таке?” — прошепотіла, не вірячи очам.
Тут за спиною почувся жіночий голос. Це була його дружина — Наталя.
Дмитро стояв біля вікна, спостерігаючи, як Оксана, їхня сусідка, виводила на прогулянку свого маленького цуценя. Наталя підійшла, теж глянула у вікно — і миттєво напружилася.
— Про що задумався? — запитала вона з холодком.
— Про роботу, — зітхнув він, уникаючи її погляду. — Один колега накоїв, тепер усі помилки виправляю.
Вона уважно подивилася на нього. Щось у голосі й виразі обличчя зраджувало брехню. Але лише кивнула і пішла на кухню.
Дмитро відчував, як у ньому закипає злість. Наталя останнім часом дратувала його: стала гострою, прискіпливою. Він почав шукати тепло деінде. І знайшов — в Оксані. Вона була тихою, посмішкуватою, жила одним поверхом вище.
Того вечора світло зникло на роботі, і його відпустили раніше. Він трохи полежав вдома, потім вийшов прогулятися. Оксана якраз була у дворі. Не втримався — підійшов, зав’язалася розмова. Закінчилося все кав’ярнею. А потім — її квартирою.
Вранці він прокинувся з почуттям провини. Дома висіло їхнє весільне фото, де вони з Наталею — молоді, закохані. Він згадав, як клявся їй у вічності. Тепер це слово лунало як насмішка.
Він приготував вечерю — запіканку, улюблену Наталею. Коли вона прийшла з роботи, втомлена, але задоволена, похвалила його, навіть поцілувала. А він стояв з напруженою посмішкою, прокручуючи в голові минулі події.
Через кілька днів у нього був вихідний. Він уникав Оксану, відчував себе брудним. Але тягнуло, як магнітом. Коли Наталя пішла на роботу, він знову опинився в квартирі сусідки.
Наталя помітила зміни. Дмитро став занадто слухняним, але водночас віддаленим. Вона відчувала — щось тут не так. І одного разу, побачивши, як він нишком спостерігає за Оксаною з вікна, усе стало на свої місця.
Скандал розгорівся на кухні.
— Ти з нею спиш? — випалила вона, ткнувши пальцем у вікно.
Дмитро завмер. Потім почав лепетати дурниці, але було пізно. Вона вигнала його без вагань.
— Іди до неї! Влаштувався зручно, поверхом вище. Переїжджай!
Він намагався щось пояснити, але Наталя вже не слухала. Він вийшов, збираючи речі, і незабаром його голос пролунав на сходовому майданчику:
— Оксанко… Пустиш? Вона мене вигнала…
Оксана, мабуть, не чекала такого, але після паузи двері відчинилися.
А у Наталі по щоках котилися сльози. Не від болю — від розчарування. Вона думала, що він хоча-А наступного дня Наталя пішла до притулку і забрала відтуди рудого кота — він хоч не зрадить.
