Зрозуміла, що щастя її безмежне
Оксана вирішила на вихідні поїхати в рідне село, відвідати літню матір і сестру. Сама вона живе в обласному центрі, працює лікарем-кардіологом у лікарні, і не часто випадає нагода вирватися до рідних.
Оксані сорок пять, гарна жінка, колись була заміжньою і народила доньку. Та вже закінчила інститут, вийшла заміж за однокурсника та поїхала до нього на малу батьківщину. З чоловіком прожили сім років і розійшлися виявилися занадто різними. Вирішили спільно, що краще розлучитися.
Добре, що видалися три дні вихідних, раділа Оксана. Треба заїхати в супермаркет, купити мамі і сестрі дещо.
Оксана родом із села. З дитинства мріяла стати лікарем, швидше вирватися з дому. Чесно кажучи, жити в селі буває нуднувато, хоча й назва у нього «Веселе». Хоч у селі нічого веселого не було воно занепадало. «Веселі» жителі розїхалися на заробітки, хто куди, роботи нема, молодь тікає в місто.
Осінню та зимою в селі особливо сумно. Трішки світлішає на душі з приходом весни, коли починаються польові роботи. Навколо бушуюча зелень і сонце роблять життя «Веселого» справді трішки веселішим.
Зараз друга половина червня. Оксана їхала автобусом із міста, милувалася у вікно пропливним зеленням і квітками. На душі радісно майже два місяці не бачила рідних, робота
Мама почуває себе неважко, добре, що Галина живе з нею в домі. Це просто щастя, інакше довелося б якось частіше їздити до села, хоч і шлях не близький три години автобусом, думала Оксана, дивлячись у вікно.
Молодша сестра Галина нікуди із села не поїхала. Вийшла заміж за місцевого хлопця, так тут і залишилася. Батько рано помер, тому Галина з чоловіком жили у матері. Борис виявився умілим: дім відремонтував, зробив велику прибудову для своєї сімї і окремий вхід, щоб не заважали тещі. Галина народила двійнят-синів, вони теж вже виїхали із села та навчаються в коледжі.
На відміну від мене, Галочка завжди хотіла жити в селі, а в мене, навпаки, було велике бажання втекти від цієї веселості, ділилась вона з подругою Дариною, яку навіть якось привозила в село, і та була в захваті від свіжого повітря та краси.
Розумію, Даринко, тобі, міській, вперше довелося побувати в селі, ось і милуєшся. А якби жила тут восени, під час дощів і багнюки, чи на весняній розмяті Не знаю, чи так тоді б захоплювалася, сміялася Оксана.
Цього разу дорога промайнула непомітно вона дрімала. Очнулась, коли вже проїхали велике селище. Незабаром у далечині зявилося «Веселе». Водій звернув з траси, тепер їхали ґрунтівкою, іноді підкидувало.
Виходячи з автобуса, Оксана озирнулась.
Нічого не змінюється, посміхнулась і пішла додому.
Сонце приємно гріло, повітря було особливо свіжим. Пташки співали, настрій у Оксани чудовий усе-таки рідні краї.
Здоровенькі були, Оксанко, почула вона старенький голос. Перед нею стояла сусідка її матері, баба Параска. У гості вирішила до матері?
Добрий день, бабусю. Так, треба навідатись, сумувала.
Добре діло. На днях мати твоя згадувала тебе, чекає Ну йди, а я в магазин, пенсію принесли.
Гаразд, бабусю, а як здоровя?
Та як? За віком, доню, за віком, пробурчала стара і зашкандибала далі.
Оксана увійшла у ворота. У дворі нікого не було. Відчинила двери, і на порозі, як завжди, зустрів її кіт Вусатий. Потерся об ноги.
Привіт, мій гарний, привіт, малий, ніжно промовила вона, гладячи пухнатого кота. А він вже муркотів.
Ма-а-лий? визирнула з кухні Галина. Морда вже в миску не лізе справжня діжка, засміялась. Привіт, сестро. Вони обнялися. Привіт, мандрівнице! А ми з мамою тебе чекали. Їсти будеш?
А то ж, питаєш Та й із дороги.
У домі чи надворі?
Звісно надворі! Сонце, тепло, краса Де я ще так пообідаю?
Ну й добре, я теж люблю на свіжому повітрі. Зараз накрию.
А мама де?
У городі. Ось іде, вже й ягоди тобі несе трохи полунички набрала. Як же, треба доньку пригостити! сміялася Галина.
Привіт, мамо! підбігла Оксана, забрала миску з ягодами. Як ти? Сумувала я за тобою обіймаючи матір, говорила донька.
Привіт, доню, привіт, рідна! мати сяяла від щастя, обидві доньки поруч. Вирішили тут у альтанці обідати Ну давайте.
За обідом Оксана дізналася всі сільські новини і радісні, і сумні. В основному у селі живуть літні люди. Один за одним ідуть ті, кого вона знала з дитинства.
А Борис де?
На заробітках. Тепер так гроші заробляє. Тут рВони поїхали додому разом, і Оксана, дивлячись у вікно на простір рідних полів, відчула, що її серце нарешті знайшло спокій.
