Сонно дзижчав двигун машини, у салоні пахло шкірою та освіжувачем повітря. Сірий асфальт з рівною білою розміткою мчав назустріч і зникав під колесами. Сонце щойно піднімалося, обіцяючи теплий літній день. Олеся відкинула голову на спинку сидіння і заплющила очі.
— Поспи. Їхати ще хвилин двадцять, — промовив Тарас до дружини.
— Краще б я спала вдома, у теплому ліжку. Вихідний таки. Їхав би сам. Зрештою, це твої друзі, — не відкриваючи очей, відповіла Олеся.
— Що я там робив би сам без тебе? Усі будуть з дружинами. Мені здавалося, ви з Маріанною теж дружите. До того ж, найкращий відпочинок — на природі, а не в ліжку. — Тарас трохи помовчав. — Давно не збиралися разом. А пам’ятаєш, як було колись?.. Так, Ярко з молодою дружиною буде. Я казав тобі? Ні? Уяви, одружився. Подивимося, хто ж зміг підкорити його серце так, що він пожертвував заради неї своєю свободою.
Олеся оцінила новину, сіла рівно і розплющила очі.
— Ви вже бачилися з ним?
— Бачилися, звісно. Але набігом, без подробиць. А так хочеться побалакати, як колись, посидіти біля багаття з гітарою. Ех, були часи, — зітхнув Тарас.
— Тепер по вихідних знову будете збиратися, — буркнула Олеся.
— Та годі тобі. Що в цьому поганого? Ми дружимо з інституту. Знаємо одне одного тисячу років. Коли твоїй мамі було погано, Ярко без слів дав гроші на операцію.
Олеся знову відкинулася на сидіння.
— Це так. Ярко — чоловік гарний. А от Ігор із Маріанною…
— Що з ними не так? — здивувався Тарас.
— Немов вони не сім’я, а грають у сім’ю. Якісь чужі, не рідні. Не знаю, як сказати.
— Не помічав. На мою думку, нормальні хлопці. Знаєш, Маріанна з Ярком зустрічалися. Таке кохання було, усі думали, що одружаться ще на першому курсі. А потім щось розладилося. Маріанна вийшла заміж за Ігоря.
— Ти не говорив. — Олеся повернула голову до чоловіка.
— Це давно було. Стільки води втекло. — Тарас замовк.
Двигун мірно дзижчав, Олеся знову заплющила очі. Розплющила, коли машину почало трясти — з’їхали з асфальту на ґрунтову дорогу. Сосни стояли вздовж неї щільною стіною, не пропускаючи сонячних променів.
— Я й забула, як тут гарно, — здивувалася Олеся.
— А то. — У голосі Тараса почувалася гордість, наче в цій красі була і його заслуга.
Ворота на ділянку були відкриті — їх чекали. Тарас припаркувався біля двох інших машин біля паркану. Значить, усі в зборі. Із дому назустріч уже поспішав Ярко, широко розставивши руки, ніби хотів обняти їх разом із машиною.
— Нарешті. Ми вже думали без тебе підемо на рибалку. — Ярко обняв Тараса і поплескав по спині. — А ти все красунчик. Як тобі це вдається? — зробив він комплімент Олесі. — Навіщо стільки їжі привезли? У нас усього повно, за тиждень не з’їмо. Гаразд, давай пакети, зайвими не будуть.
Вони втрьох пішли до дому, обвішані покупками. На галявині перед будинком уже стояв мангал, а біля нього — мішок з вугіллям. У тіні яблуні — дерев’яний стіл із плетеними стільцями.
У дверях з’явилися Маріанна з молодою дівчиною. Вони несли в охапках подушки й пледи.
— О! Тарас, Олесю, вітаю! — гукнула Маріанна.
Стало галасливо й весело. Усі говорили водночас, сміялися.
— Ну що, дівчата. Ви тут господарюйте, а ми на рибалку, — оголосив Ярко.
— Ну от… — невдоволено потягнула Маріанна.
— Ми ненадовго. Так, побалакаємо по-чоловічи. А ви не сумуйте. Ми свою частину роботи зробили: м’ясо замаринували, мангал приготували, продукти доставили, далі — ваше завдання.
— Ну що, дівчата, вип’ємо за знайомство? — Маріанна виставила на стіл пляшку червоного вина, коли чоловіки пішли.
— Ой, а я б білого випила. Від червоного в мене голова болить, — промовила наймолодша і нова в їхньому колі Соломія.
— Спеціально для тебе прихопили. Зараз принесу, — сказала Маріанна.
— Ви знайомі з нею? — запитала Олеся у Соломії, кивнувши на будинок, куди пішла Маріанна.
— Так. Вона заїжджала до нас пару разів.
— Ось як? — здивувалася Олеся. — І давно ви повернулися до міста?
Із розмови в машині вона зрозуміла, що вони щойно приїхали з весільної подорожі.
— Два тижні тому, — встигла відповісти Соломія.
— Та-дам! — На порозі з’явилася Маріанна з пляшкою білого вина.
Жінки випили по келиху й почали обговорювати, що приготувати на стіл. Керувала процесом Маріанна. Як здалося Олесі, вона спеціально взяла на себе цю роль для Соломії. Мовляв, я тут господиня, була ще до тебе. Ти новенька, нічого не знаєш. І взагалі, знай своє місце.
Олесі це не подобалось. Занадто явно Маріанна поводилася зверхньЗ часом їхні зустрічі ставали рідшими, але залишалися теплими, як той літній вечір, коли вони всі зрозуміли, що справжня дружба, як і любов, випробовується часом і виживає тільки там, де є щирість і повага.
